Футбольний сезон довгий і напружений. Хороший тренер завжди розставляє пріоритети таким чином, щоби витиснути максимум зі своїх гравців, тому дає ключовим виконавцям відпочити під час матчів, які не впливають на кінцевий результат в сезоні. Konami вочевидь вважає “ключовими” виконавцями ПК-гравців і тому вже третій рік підряд дає відпочити пекарям, віддаючи головну страву PS4, а на ПК портує версію з консолі минулого покоління.

Pro Evo Soccer 2017 — шикарний симулятор футболу, проте рухається вперед кроками Пітера Дінклейджа (сорян, Піт). Проблема з ліцензіями вже є канонічним атрибутом PES; якби одного року Konami викупили всі ліцензії і видали футбольчик без “Лондон Блу” і “Мерсісайд Ред” — його точно ніхто не купив би. “А як же ж божественні користувацькі патчі, якими я сам зроблю з гри цукерку?” — спитали би фани і плюнули б у монітор (сарказм).

Цього разу Barca

Цього року бабосики на ліцензування Konami повністю перевели каталонцям. З перших секунд гра нас зустрічає атмосферним відео з Камп Ноу, де ми бачимо фірмову тікі-таку Мессі, Неймара, Суареса і компанії, відтворену майже 1 в 1, а супровідний спів на стадіоні дійсно глибокий і атмосферний.

Але це знову ж таки тільки маленький крок у напрямку ліцензування і граючи повноцінний сезон, ви зустрічатимете як філігранно відтворені стадіони, гравців, форму і навіть траву (якщо ви граєте на PS4), так і незрозумілі майданчики Konami, де грають ноунейми з неймовірними показниками скілів та 5 зірками.

Якщо розбирати більш детально, то в АПЛ більшість команд так і залишились “Нордшир Юнайтедами” та “Йоркшир Гемами” — в найдорожчій лізі світу японці змогли домовитись тільки з “Арсеналом” та “Ліверпулем”. В чемпіоншипі, щоправда, ліцензовано всіх гравців, але назви команд і надалі залишились вигаданими.

Там де футбольчик дешевший — все набагато краще. Французькі перша і друга ліги ліцензовано повністю. Італійська Серія А теж у всій красі, окрім самої назви і логотипу ліги, що викликає широку усмішку, погодьтесь. В Іспанії ж ліцензовані всі гравці, але емблеми і назви клубів вигадані. За винятком вже згаданих “Барселони” і “Атлетико Мадрид”.

Проте вишенькою на торті ліцензій у японців вже котрий рік красується Ліга Чемпіонів та Ліга Європа. Навіть мішки з грошима, тобто ЕА, чомусь досі не можуть придбати права на головні кубкові трофеї старого світу, а у Konami вони вже давно, що дивно.

Ґейм. Сет. Матч.

Такими ж маленькими кроками, але покращується й ігролад. Що кидається у вічі — всі гравці (а особливо воротарі) стали рухатись більш природньо. Видно, що проведена чимала робота над удосконаленням та збільшенням кількості їх анімацій. Загальний рівень ШІ теж піднявся, комп’ютерний противник реально підлаштовується під ваш стиль гри і якщо ви битимете кожного разу в одні й ті ж дірки в обороні, з часом противник їх прикриє. Ваша ж команда теж підлаштовується, партнери будуть відкриватись в ті зони, куди ви найчастіше переводите м’яч. Словом, як на низькому, так і на високому рівні складності штучний інтелект відпрацьовує на повну, що тішить.

А от щодо мережевих баталій, все до всирачки прикро. Можливо, проблеми з конектом, пошук суперника по 5-10 хвилин — це проблеми суто нашого регіону, адже сотень тисяч продажів серії у нас не простежується, тому і серверні пріоритети зрозумілі, але це просто жах. Головний сольний режим PES — myClub, де залишилась система дивізіонів, де гравці мають потом на ґеймпадах доводити, що вони найкращі іншим таким же бійцям настільки швидко розчаровує мережевим кодом, що ти перестаєш бачити всі покращення і реально хороші знахідки.

Серед змін у myClub можна виділити збільшення кількості і класовості футбольних скаутів і агентів. Якщо ви граєте в ігри серії давно, то отримаєте в своє розпорядження ультракрутих агентів, які на початку ж вашої кар’єри зможуть переманити в команду зіркових футболістів. Але маринувати їх у запасі прийдеться довгенько, адже щоб керувати такими зірками, потрібен і топовий тренер, а ваш стартовий керманич таких навичок немає. Тому треба готувати стартовий склад на кожен матч дуже виважено, перебір зірок деморалізує команду і якими би індивідуально скіловими не були ваші гравці, якщо показник командного духу менший 50 — вичавити максимум з гри ви не зможете. Така симулятивність мене дійсно вразила, схожа схема працювала і раніше, але вдарити по моїй грі змогла вперше.

Частково вирішити проблему з мережевими баталіями можна завдяки симуляції ігор в дивізіонах, що раніше, якщо я не помиляюсь, було неможливо. В PES 16 кожна гра ладдеру мала бути зіграна особисто вами, цьогорічна ж версія дає вам змогу відчути себе футбольним менеджером в реальному часі. В режимі симуляції гра знаходить вам реального суперника, де ваші команди гратимуть самостійно, а ви спостерігатимете за цим дійством збоку. В таких матчах відіграє роль не ваш скіл, а майстерність гравців вашої команди, що додає варіативності в проходженні. Там, де ви не впевнені в перемозі, можете взяти все в свої руки і грати особисто, а там, де ви бачите перевагу своєї команди — дайте їй це довести самостійно.

Візуальне розмежування

Стосовно графічного виконання, як я вже писав вище, версія для PS4/XboxOne — це ультимативна насолода. Рушій Fox, який показав себе повністю в Metal Gear Solid V видає чудову картинку на консолях і міг би видавати, ще кращу на ПК, але версія для персоналок у розробників — це скоріше побічний, ніж основний продукт.

Якщо ви бачите м’які тіні, чудове освітлення, природній газон, високодеталізовані модельки — то ви точно не граєте на ПК. Маючи на руках чудовий продукт і урізану його частинку, Konami видають в маси саме огризок. Так, це звучить дико, але така вже вона японська логіка.

У підсумку ми маємо Pro Evolution Soccer, який, незважаючи на свою назву, еволюціонує дуже повільно. На мій погляд симулятивність ґеймплею (що погодьтесь є основним критерієм) все ж таки на щабель вища, ніж у конкурента. Проте ігровий лоск, урізноманітнення гри новими режимами та неповага до своєї аудиторії топить Pro Evo з кожним новим сезоном.